Все частіше спостерігаю всю тугу українського народа в очах обраних ним попандопул, але не через усвідомлення ними рівня проблем, ні.
Вони сумують за часами, коли для них все було просто, коли з будь-якого питання треба було кикнути "Порошенко!" - і все, далі нічого робити не від них не вимагалося.
Війна, ціни на газ, цибуля, індекс борщу - все Порошенко.
Тарифи, курс гривні, злі менти, син-двійочник - теж він.
Місцевий чиновник-хапуга, яма на дорозі, "криві дула", "ротердам", "ліпєцк", злий начальник - винен Порошенко по умолчанію.
За цим "простим рішенням" не було видно дипломатичних успіхів, відродження ЗСУ, економічного зростання.
Навіть безвіз і Томос не помітили та обіржали.
А тепер згвалтованому в мозок населенню треба щось пояснювати, бо Порошенка справді на хліб не намажеш.
Тому і тоскують слугі, бо сказати нічого, а якщо кажуть - то виходить тіхій ужас.
Війна - то не Путін, а "та сторона" і Байден не бере в НАТО.
Тарифи - то не Бєня і Фірташ, а "вєздє так".
Розвал оборонки - то не російська агентура в ОП, а Меркель гвинтівки не продає.
Економічна криза - то "народ не сплачує податки", а не "слугі" крадуть як не в себе як не на "великому крадівництві", так на дерібані антиковідного фонда.
І елітну нерухомість "нових ліц" на Порошенка не спишеш, і силовиків з паспортами РФ, і катастрофу в енергетиці, і "наживаєтся на вайнє" вже не він майже три роки.
Так що простих відповідей для них не залишилось.
Але знаєте чого вони бояться найбільше?
Що питання від імені держави їм задаватиме Петро Порошенко.
Треба організувати - воно того варте.